Що стосується покликання, зазвичай думки розділяються. Одні вважають, що усе це нісенітниця і немає ніякого покликання, інші можуть роками шукати це примарне покликання і впритул не бачити, а треті не розуміють: "Та що його шукати? Невже це так складно"?
В деякій мірі усі вони по-своєму праві. Адже якщо ви упевнені, що покликання не існує, то шукати ви його не станете. Якщо ви точно знаєте своє покликання, то шукати вам нічого. А ось якщо ви його не маєте, але хотіли б — тоді, звичайно, і починаються метання душі.
Сам шлях пошуку свого призначення, яке дає в житті додаткову радість і задоволення, дуже тісно пов'язаний з гармонійним світосприйняттям, правда? І виходить, що намагаючись вирішити актуальні проблеми і гармонізувати себе, ми вже рухаємося у напрямі до свого покликання. І зворотний процес: коли ми шукаємо себе і своє призначення, то ми по-будь-кому починаємо більше цінувати себе, довіряти собі і ставати гармонійнішими.
На думку відомого американського психолога Карен Хорни, абсолютно кожна людина має генетично закладену схильність до самореалізації і самоудосконалення. І для того, щоб ця схильність могла себе проявити, усього лише треба. прибрати перешкоди! Які заважають вільно розвиватися і знайти себе. Само собою, перешкоди не зовнішні, а ті, що усередині. Що ж може служити перешкодою?
Не знаю, наскільки це відповідає істині, і вважаю, що багато хто зі мною не погодиться. Але по моєму внутрішньому відчуттю — це наші борги. У сенсі, ті обов'язки, які викликані гіпертрофованим почуттям обов'язку. Як же зрозуміти, що викликано гіпертрофованим почуттям обов'язку, а що — звичайним? Адже усі навперебій кричать, що без обов'язків в нашому житті обійтися неможливо, тому що треба працювати, годувати сім'ю, піклуватися про дітей, батьків, боротися за мир у всьому світі і далі по списку?
Думаю, визначити дуже легко. Будь-які наші дії(і обов'язки у тому числі) ЗАВЖДИ викликають в душі емоційний відгук. Щоб не морочитися зараз зайвими складнощами, домовимося, що відгук цей має всього два полюси — комфорт і дискомфорт. Тим паче, що детальному аналізу своїх почуттів більшості людей треба досить довго вчитися. А ось комфорт або дискомфорт відчувають все.
Так от, якщо дія викликає внутрішній дискомфорт(тобто робити його не хочеться), значить, цей обов'язок не співпадає з нашими внутрішніми потребами. Тому що якщо співпадає — те навіть найскладніший обов'язок приносить почуття душевного комфорту і морального задоволення.
Як це усе пов'язано з пошуком покликання? Дуже тісно! Тому що чим більше у людини обов'язків, що викликають дискомфорт, тим менше у нього сил і енергія на пошук і розпізнавання свого покликання. Тому що покликання — це завжди емоційний комфорт найвищої міри. Це дії, які буквально генерують задоволення.
А коли людина привчена не звертати уваги на душевний дискомфорт, тому що робити "потрібно", це означає, що він не особливо уміє звертати увагу і на душевний комфорт. Яскравість емоцій притупляється, щоб не страждати від вимушеного дискомфорту. Що саме по собі робить неможливим і пошук покликання. Можна роками топтатися поруч і так і не помітити його, тому що не привчений приносити собі задоволення.
Тому проста рекомендація для тих, що бажають знайти своє покликання, це відмова від "зайвих" обов'язків і пошук додаткових радощів.
